Методичні рекомендації

Методичні рекомендації  щодо проведення флеш-мобу "Червоний МАК", присвяченого   ДНЮ Пам'яті і примирення        

- Методичні рекомендації  щодо проведення  у  загальноосвітніх  навчальних закладах  26 лютого 2016 року уроку до Дня початку  кримського спротиву.

 

- Методичні рекомендації  щодо проведення у  загальноосвітніх  та позашкільних навчальних закладах флеш- мобу, присвяченого вшануванню Героїв Небесної Сотні “Вони тримають небо”.

-Додаток Технологічна картка виготовлення ангега із паперу
https://drive.google.com/file/d/0ByU20cliW5gma194LWxQU1FnQ0U/view?usp=sharing

ЦЕЙ ПОДВИГ – ВЕЛИЧ І ТРАГЕДІЯ

 29 січня в Україні відзначать День пам’яті героїв Крут. 

Національно – патріотичне виховання дітей та молоді визнано в Україні пріоритетним напрямом державної політики. Його основною метою є формування національно - свідомого громадянина на шляху демократичного розвитку нашої держави. Адже саме українцям притаманні любов до рідної землі, гордість за своє історичне минуле, повага до звичаїв, традицій, культури, духовних надбань нашого народу.

Важливо сьогодні молодому поколінню знати історичне минуле нашого народу. Однією з трагічних сторінок України є події, які відбулися під Крутами.

Бій під Крутами— бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш із назвою «Пам'яті тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник. А з нагоди 80 роковини бою монетним двором було випущено в обіг пам'ятну гривню. Ця подія також знайшла відображення і у багатьох творах української літератури. Подвиг героїв є зразком для наслідування, виховання в молодого покоління кращих рис українського народу.

         Довгий час наш український народ страждав у ярмі неволі, довгі роки боровся за свою незалежність проти монголо-татар, поляків, російських військ. Наша історія не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця, як рани наших українських солдатів, які і в теперішій час (в 2014-2015 роках) змушені боронити волю рідної держави від російських військ і терористів.

             98 років відділять нас від подій 29 січня 1918 року. Та вони живуть в душі українського народу, ятрять його серце, надихають наших сучасних воїнів на славні подвиги на честь Батьківщини. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім’я якої Крути.

          Вночі 27 січня Студентський січовий курінь під командуванням сотника Омельченка та ще двохсот юнаків військової школи вирушив проти шеститисячної орди червоноармійців, що під командуванням Муравйова сунули від Бахмача на Київ. Уранці 28 січня потяг досяг станції Крути. Тут юнаки отримали наказ вивантажитись і рушити вздовж залізничного полотна на схід. На широкій засніженій рівнині колона зупинилася. Віддано новий наказ – окопатися. Цілу ніч, у глибокому снігу, при п’ятнадцятиградусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях просиділи бійці у холодних окопах. Хлопці перемерзли до кісток, вранці вони ледь могли розігнути задубіле тіло.

            Ще не засіріло над Крутами, як банди “червоних” щільними колонами розпочали наступ. Та коли вони підійшли на віддаль пострілу, ці діти, тримаючи зброю в замерзлих недосвідчених руках, зустріли їх рясним вогнем. Заговорили довгими чергами кулемети, поливаючи ворога свинцем. На допомогу молоді наспіла на відкритій залізничній платформі гармата під орудою сотника Лощенка. Саме вона якийсь час влучним вогнем стримувала атакуючий запал червоноармійців.

        П’ять годин без перестанку Студентський курінь стримував червоні банди сам будучи під градом куль і гранат. Здавалося перемога не за “горами”. Але раптово в атаку пішла піхота. Ворог обійшов лінію оборони з боків. Сотники Тимчинко і Богачевський спішно подалися до Ніжина за допомогою, яку так і не знайшли. В бою були застрілений сотник Омельченко. Підбадьорений своєю перевагою, ворог кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків розбивали їм голови прикладами рушниць, добивали поранених.

         Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп’янілого від крові, ненависного ворога. Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зреклися України. Один із гімназистів заспівав “Ще не вмерла…” його підтримали інші полонені та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси. Решта – чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.

Після жорстокого бою під Крутами червона армія заволоділа Києвом. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 5 тисяч. Невдовзі після пограбувань Києва більшовики відступили на схід.

          Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент

С.Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами.

Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою

місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх

загиблих знайти не вдалося.

          17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не могли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої.

Поховали крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда. І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної Ради Михайла Грушевського “Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”.

           Наш український народ напевно завинив чимось перед Богом, тому що відстоювати свою незалежність нам приходиться і сьогодні. Війна на сході України знову забирає людські життя,сіє горе, смерть, сльози.

Немало гірких сторінок напише історія і про цю війну. Трагедія в Іловайському котлі – одна із них. Українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак через жорсткий опір противника вже 28 серпня опинились в оточенні. 29 серпня вночі російський президент Путін звернувся до бойовиків з закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинились в оточенні. Терористи згодом заявили, що готові випустити наших бійців. О 10:00 українські військові організованими колонами почали рух з міста, однак колони розстріляли, завдавши великих втрат українським батальйонам (за різними джерелами протягом 24–31 серпня 2014 року загинуло приблизно 400 українських військовослужбовців та правоохоронців). «Путінський коридор смерті» назавжди залишиться в пам’яті наших людей, не зрозуміють російського диктатора сучасники, не пробачать наші нащадки.

Два тижні облоги. Без води та їжі. Без достатнього озброєння. Ціна оборони – життя людей. Є зниклі безвісти. Є полонені. Це 32-ий блокпост. Долина смерті між Щастям та Смілим.

На 32 блокпосту службу несли хлопці з “Айдару”, 80-ї і 95-й бригад а також Нацгвардії. Проблеми тут почались у вересні, коли терористи розмістилися неподалік. Сотня українських бійців опинилися в кільці.  Відтоді 32 блокпост неодноразово просив допомоги. Але від вищого командування мали лише один наказ: триматися, вогонь відкривати вони можуть лише у відповідь та й то – зі стрілкової зброї – і це проти танків.

         Ситуація ускладнювалася щодня. Бійцям надіслали підкріплення. Замінованою дорогою, яка з усіх сторін прострілюється. Бронетехніка йшла з 31 блокпосту. Упродовж 5-ти днів по 2-3 БТРи. І практично всі знищили терористи. Дорогою від 31 до 32 блокпосту – понад 20 одиниць розбитої техніки. В одному екіпажі мінімум троє людей. А було і по 5-7. Усі вони убиті, або поранені. Бої із терористами тривали щодня – від шести до восьми годин . Бої були настільки жорстокими, що деякі тіла просто розривало. Частина бійців зникла безвісти і тепер хлопці моляться, аби їхні побратими були в полоні. Аби був шанс їх врятувати. Офіційно РНБО говорить про 10 загиблих , насправді, за словами очевидців, загинуло більше двохсот захисників України.

Донецький аеропорт, його оборона  тривала 242 днів. Без  їжі, води, в 20- градусний мороз бійців травили газом. В останній тиждень оборони загинуло більше півсотні українських воїнів. 16 січня-  найтриваліший бій за Донецький  аеропорт.

         Сьогодні на Сході України, порушуючи Мінські угоди , ворог веде масовий обстріл українських міст і сіл . В пам’яті нашого народу назавжди кров’ю будуть записані імена українських військових і мирних жителів, які загинули під Волновахою (13 січня бойовики розстріляли автобус з мирними жителями, загинуло 12 осіб),  (24 січня в результаті масового артобстрілу в Маріуполі загинуло 30 мирних жителів, майже сто – поранені).

Схилімо голови і вшануймо хвилиною мовчання всіх тих, хто віддав своє життя за нас, за волю, за єдність і щастя нашої української держави в минулому і тепер.

Хвилина мовчання.

Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою, сильнішою. Один із політичних аналітиків при ООН сказав: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».

 «Слава Україні».

-Методичні  рекомендації  щодо  організації учнівського патріотичного клубу(далі – Клуб ).
- Методичні рекомендації з організації  патріотичного  виховання  дітей  та учнівської  молоді  у 2014/2015 навчальному році.

-Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного  виховання  у загальноосвітніх навчальних закладах .
-Методичні рекомендації з виховної роботина 2014/2015 н.р.
-Методичні рекомендації щодо проведення Уроків мужності в навчальних закладах області в 2014/2015 навчальному році.

-Методичні рекомендації з організації проведення суспільно-інформаційних годин в загальноосвітніх навчальних закладах.